Аналіз російської інформаційної агресії на Донбасі дає підстави вважати, що Україна навчилася протистояти зовнішньому інформаційному впливу свого опонента. Безумовно, до досконалості ще далеко, але сьогоднішні результати вже дають про себе знати.
На жаль, набутий досвід на війні завойовується через ураження - це закон війни. Сучасна війна полонить і вражає маси людей своєю невидимою інформаційною зброєю.
На жаль, Україна не була готова до такої війни:
22 роки незалежності пройшли під гаслом «Україна немає ворогів» і державі не потрібна «розгодована» армія;
22 роки намагалися не помічати інформаційних загроз незалежності України з боку Росії: мовляв, ніякої війни не буде;
22 роки поняття інформаційної війни в українському інформаційному просторі обходили стороною: державні чиновники ховалися від відповідей на питання - з ким воювати, навіщо воювати і чим воювати.
2014 рік став рубіконом в інформаційній війні, яка перейшла в активну фазу. Внутрішні і зовнішні інформаційні конфлікти спровокували анексію Криму і збройну агресію Росії на схід України.
Інформаційна війна Росії проти України в початковий період агресії відрізнялася домінуванням російської інформаційної складової в Україні. Однак, на сьогодні ситуація дещо вирівнялася - український інформаційний простір знаходить індивідуальні риси: національну інформаційну самодостатність і можливість реагувати на внутрішні та зовнішні інформаційні загрози.
Разом з тим, армійський компонент інформаційної війни - групи інформаційно-психологічних операцій, присутній з обох сторін конфлікту. Це помітно, наприклад, по обопільним застосуванням заходів щодо дезінформації:
У терористів:
- Маневри російських військ і техніки вздовж кордону із застосуванням звукосповіщувальних станцій та імітації радіообміну;
- Повідомлення в російських ЗМІ про великі втрати і захоплення в полон українських підрозділів;
- Використання російської «гуманітарної допомоги»;
- Рейди російських бойовиків по мирних селищах Донбасу з українськими військовими знаками відмінності;
- Використання макетів бойової техніки для імітації її вивезення за межі України в контексті рішень про припинення вогню;
У сил АТО:
- Імітація пересування військових колон і створення помилкових блок-постів;
- Використання дезинформаційних радіоповідомлень;
- Поширення дезінформації у місцевих ЗМІ та з використання чуток.
Останні повідомлення з окупованих територій говорять про створення у терористів підрозділів інформаційно-психологічної війни. У складі по 2-4 чол. на території окупованого Донбасу вони виконують завдання щодо:
- Усної пропаганди, в тому числі роботі з місцевим населенням;
- Поширення пропагандистської літератури та іншої необхідної інформації;
- Створення пропагандистських груп в населених пунктах з місцевих активістів, організації та координації їх дій;
- Надання сприяння роботі російських журналістів;
- Збір інформації та визначення найбільш гострих проблем у населення для використання цього, як інформаційного приводу;
- Моніторинг поточного морально-психологічного стану місцевого населення.
З боку українських сил АТО у такий самий спосіб працюють підрозділи інформаційно-психологічних операцій. З кожним днем вони шліфують свої навички щодо ведення гібридної війни на території України.
Думки про те, якими мають бути сили інформаційної війни в Україні - одне з головних питань при проведенні АТО. У зоні бойових дій має працювати система забезпечення інформаційних заходів, що складається з трьох елементів:
По-перше, відділення інформаційно-психологічних операцій мають бути присутні в кожному з військових елементів в зоні АТО. Конкретно - в частинах і підрозділах Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України та у внутрішніх військах, а також в добровольчих формуваннях. Особливістю їхньої діяльності має бути робота з місцевим населенням, тобто вони відповідальні за забезпечення тактичного рівня проведення інформаційно-психологічних операцій.
По-друге, групи інформаційних операцій в технічних системах можуть працювати при розвідувальних центрах сил АТО. Їх основне завдання - створення необхідних інформаційних установок в комп'ютерних мережах, радіо- і телевізійних ефірах. Вони зосереджені на оперативно-тактичному рівні інформаційних операцій, тобто охоплюють всю зону АТО.
По-третє, сектор інформаційного аналізу та координації. На нього буде покладено завдання з інформаційного аналізу і координування дій усіх елементів системи інформаційних операцій в зоні АТО і за її межами. Крім цього, сектор інформаційного аналізу та координації буде взаємодіяти з суб'єктами інформаційних операцій (ЗМІ, наукові організації, дослідницькі центри і т.д.) державної та приватної форм власності. Це оперативний рівень ведення інформаційних операцій.
Зі зрозумілих причин докладне розкриття функціональних вимог і виконуваних завдань цих елементів у відкритих джерелах описуватися не будуть.
Аналіз «класичних» структур психологічних операцій США, Польщі, РФ, а також і України демонструє їх громіздкість і, що очевидно, невисоку маневреність. Такі типові структури створювалися понад 10 років тому. А в даний час інформатизація в рази прискорила процеси прийняття рішень, технічного виконання друкованих продуктів (листівки, букети), створення радіоповідомлень і відеокліпів.
Крім цього, така архітектура побудови сил інформаційних операцій в зоні проведення бойових дій дозволить здійснити за короткий час збір оперативної інформації від різних цільових груп, проаналізувати ситуацію і прийняти рішення з проведення інформаційних заходів.
***
Таким чином, подібна архітектура вважається найбільш раціональною для виконання завдань щодо інформаційних операцій на окремому напрямку бойових дій. Особливо важливо, що елементи такої структури будуть здатні повністю охопити завдання, які вирішуються підрозділами інформаційних операцій на всіх рівнях військових дій - тактичному, оперативно-тактичному та оперативному.
В'ячеслав Гусаров, ІАЦ РНБО
Джерело: http://atocrimea.ukrinform.ua/ua/publication/tri-kiti-informacijnoji-ataki-v-zoni-ato
